-
1 красивый
гарний, красний, хороший, красивий, (зап.) файний, (о внешности ещё) вродливий, гожий, пригожий, чепурний, красовитий, красітний, ловкий, (фамил.) бравий; см. Пригожий; (прелестный, пленительный) чарівний, лепський, (привлекательный) принадний, привабний, сподобний, (щеголеватый) чепурний, чупарний. [Гарна, як квітка гайова (Номис). Я знав, що є у нас в селі дівчата гарні, що ся хороша, а ся краща (М. Вовч.). Красна теорія говорить у його одно, а прикра практика вимагає зовсім иншого (Єфр.). Жести його такі вимовні і красиві (Крим.). Не родись багатий та вродливий, а родись при долі та щасливий (Номис). Така красна, коби рожа, як тополя така гожа (Пісня). Схудле чепурне обличчя було, як біль, біле (Грінч.). Ловка молодичка (Полт.). Вдовине личко красовите (М. Вовч.). Ой, паничу, паниченьку, гарний, бравий на личеньку! (Пісня). А лепський, кажуть, город (Мирн.). Кому то вже така краля не сподобна буде! (М. Вовч.)]. Более -вый - кращий. [Така дівка, кажу, що кращої в селі нема: біла, повна, тіло ніжне, як панночка (Сторож.)]. Самый -вый - найкращий. Удивительно -вый - гарний напрочуд, гарний на диво (на продиво). [Вишию лишень я йому подушку гарну на продиво (Н.-Лев.). Хайка була напрочуд гарна з лиця (Н.-Лев.)]. -вый, как картина - гарний, як намальований (як мальований, як написаний). [А що вже гарна! Як намальована (Н.-Лев.). Ой оддайте мене та за писаря, щоб я була молода, як написана (Грінч.). Йде було собі, як мальована (М. Вовч.)]. -вый собой, лицом - гарний із себе, красовитий із себе, гарний з лиця, на красу гарний, на вроду гарний. [Обоє молоді, гарні із себе (Грінч.). Він був не дуже то красовитий із себе (Яворн.)]. Становиться, стать более -вым - кращати, покращати, краси набиратися, краси набратися, гарнішати, погарнішати, чепурнішати; срвн. Хорошеть, Похорошеть. [Лице стає мрійне, кращає (Васильч.). Поки Явтух, ріс та краси набирався (Свидн.). Вона вдвоє покращала (Н.-Лев.)]. -вым делать, придавать красу - см. Красить 3. Не родись -сив, а родись счастлив - не родися красен, а родися щасен (Приказка).* * *1) га́рний, краси́вий; кра́сний; диал. файний; ( о внешности человека) вродли́вий, га́рний на вро́ду, хоро́ший, красови́тий, сподо́бний2) (блестящий, эффектный) краси́вий -
2 некрасивый
негарний, поганий, (ув. поганючий), (зап. и поэт.) некрасний, (о внешности ещё) негожий, нечепурний. [Та й негарна! - і руда і нечупарна (Грінч.). Не жаль мені того воза, коли-б дівчина гожа, а то руда та погана, та й та воза поламала (Пісня). Некрасні квітки вночі (Л. Укр.). Васька була негожа, мізерна дівка (М. Левиц.). У такі хвилини його нечепурне обличчя ставало гарним (Грінч.)]. -вая история - негарна (погана) історія.* * *нега́рний, некраси́вий; (неопрятный, неряшливый) нечепурни́й, диал. нечупа́рний; ( о внешности человека) невродли́вий, нега́рний на вро́ду, пога́ний, поганкува́тий, погане́нький -
3 краса
1) краса, красота, (стар.) ліпота, ласк. красонька; (пригожесть, красивая наружность) урода, вподоба, подоба, ласк. вродонька, вподобонька, подобонька; (роскошь) пишнота, (украса) оздоба, окраса. [Нащо-ж мені краса моя, коли нема долі? (Шевч.). Ой, хоч знайдеш з русою косою, та не знайдеш з такою красою (Пісня). Свою красоньку утеряла (Пісня). Відчути поетичну красу (Крим.). Ой тяжко жаль мені русої своєї коси, красоти дівоцької (Метл.). Далеко їй було до стародавньої ліпоти (Куліш). Довго, довго дивувались на її уроду (Шевч.). Моя врода, як повная рожа: і на личеньку рум'яненька, і на стану гожа (Пісня). Вподобонькою звали: он де наша вподобонька (Г. Барв.). Як милого не любити, коли подобонька: сам білявий, вус чорнявий, як у соколонька (Пісня). Край тебе вся инша пишнота природи уваги моєї не зверне (Самійл.). Всю окрасу життя проглинуло словечко це: зрада! (Вороний)];2) бот. Amarantus caudatus L. - краса, щириця, щир червоний, щирець (-рцю), лисячі хвости.* * *краса́; ( о внешности человека) вро́даво всей [свое́й] красе́ — у всій (в усі́й) [свої́й] красі́
-
4 красота
1) краса, (ласк. красонька), красота, (преимущ. лица) врода, ласк. вродонька, (поэтич.) ліпота; см. Краса. [Нащо-ж мені краса моя, коли нема долі? (Шевч.). Оповідання не сяє ніякою мистецькою красою (О. Пчілка). Крізь новеє люстронько виглядалася, сама своїй красоньці дивувалася (Чуб.). Ой тяжко жаль мені русої своєї коси, красоти дівоцької (Метл.). Дівчина чудової вроди (Грінч.). Царівна дивно-гарної уроди (Крим.). Та не одною ліпотою Маруся звісна стала всім, а більше розумом своїм (Греб.)]. -та природы - краса світова, краса природи. [Ваші очі веселить краса світова (Мирн.)]. -та слова, движений, тела - краса слова, рухів, тіла. -та душевная - краса душі. Блистать -той - пишати красою, вродою, красувати(ся). [І по смерті вона вродою пишала (Грінч.). Вічно красує там рожа чудесна (Л. Укр.). Весело йому, легенько, і світ йому красується (М. Вовч.)]. Вода -ты (в сказках) - красива вода. Придающий -ту - що надає, додає краси (вроди), окрасний. Эти одиноко стоящие деревья придают -ту всей окружающей местности - ці самітні дерева надають краси всій околиці;2) -та тысячная, бот. - см. Краса 2.* * *1) краса́, красота́; ( о внешности человека) вро́да2)красо́ты — (мн.: красивые места) красо́ти, -со́т
-
5 лепота
ліпота, краса. [Далеко їй було до стародавньої ліпоти (Куліш)].* * *краса́, красота́; ( о внешности человека) вро́да; ліпота́ -
6 невзрачный
1) (о человеке и животных) миршавий, (худосочный) щуплий, щуплявий, (невидный) непоказний, (лицом) поганкуватий. [Такий він із себе миршавий, нікчемний (Грінч.). А сам він маленький, миршавий, куценький (Гр. Григор.). Пара маленьких миршавих коненят (М. Левиц.). Ви не дивіться на мене, що я такий непоказний (Київ). Соловейко - пташка непоказна, а як співає! (Звин.). Дівка вже дохожала, тільки поганкувата і до роботи лінива (Основа, 1862)]. -ное лицо - негарне (невиразне) обличчя (лице). -ная наружность - непоказна зовнішність. -ной наружности - миршавий (непоказний) на вигляд. Делаться (становиться), сделаться (стать) -ным - миршавіти, з[по]миршавіти, замиршавіти;2) (о вещах) миршавий (редко); (жалкий) мізерний, нужденний, злиденний, (хилый) щуплий, заміркуватий. [Мізерне пальто (Київ). Нужденна (злиденна) халупа (Київ). Щуплий колосок (Звягельщ.). Колосок заміркуватий (Звин.). Щупле будування (Котл.)];3) (об отвлеч. понятиях) мізерний, нужденний, жалюгідний, благенький. -ное впечатление - мізерне враже[і]ння.* * *непока́зний; ( о внешности человека) незуга́рний; (преим. о человеке и животных) ми́ршавий; ( жалкий) жалюгі́дний, злиде́нний, нужде́нний, мізе́рний\невзрачныйая фигу́ра — непоказна́ (ми́ршава, мі́зерна, незугарна) по́стать
\невзрачныйое пальто́ — жалюгі́дне (злиде́нне, нужде́нне) пальто́
-
7 прекрасивый
прега́рний, ду́же га́рний (краси́вий); ( о внешности человека) ду́же (надзвича́йно) вродли́вий -
8 хужеть
диал.гі́ршати; (преим. о внешности человека) погані́ти, погані́шати, пога́ншатихуже́ет — безл. гі́ршає
-
9 внешность
1) (наружная поверхность) около. [Около (хатнє) було оббите дощем (Левиц.)];2) (внешний вид) зовнішність (р. -ности) вигляд, взір (р. взору). [Вигляд міста, села. Сіно гарне на взір];3) (наружная сторона явлений) поверховість (р. -вости), позверховість (позверховність), зверхність. [Любити поверховість, не ідею (Пачов.). Мужик переймає у пана позверховність (Грін.). Зверхність подій притемнює їхній внутрішній зміст];4) (внешность, наружность человека) - а) врода, природа, подоба. [Яка погана йому врода, а пан (Звиног.). Так, я, моя подоба, моє лице, мій вираз, все, зовсім (Фран.). Гарна дівчина, такої подоби не бачили у нас (Сторож.). Природа їй гарна, то й одягнутися хочеться краще (Звиног.)]; б) зовнішність, зверхність, поверховість. [Зовнішність у нього поважна. Всенька зверхність - од убрання й манер до способу розмови (Єфр.). Комічна поверховість (Фран.)];5) по внешности, внешним образом, внешне и т. д. - на погляд, на огляд, на око, з- погляду, з-околу, зверху, на взір. [То тільки здається, то тільки з-околу (Мирн.). Хоч як різняться зверху просте речення і найкращий твір (Єфр.). Становище, принадне на погляд, тяжке й образливе по суті (Єфр.). На взір чоловік середніх літ (Мирн.)]. Внешностью, наружностью, лицом (о людях) - на вроду, на обличчя, на вигляд. [Хороша дружина на вроду. Бридкий на обличчя. Непоганий на вигляд (Крим.)].* * *по \внешностьти — за зо́внішністю, з зо́внішності, за зо́внішнім ви́глядом, з зо́внішнього ви́гляду, зо́внішньо, зо́вні
См. также в других словарях:
Описание внешности человека — см. Словесный портрет … Криминалистическая энциклопедия
восприятие человека человеком — Категория. Социально психологический процесс. Специфика. Процесс построения образа другого человека, разворачивающийся прежде всего при непосредственном общении с ним. Данный процесс осуществляется следующим образом. Первоначально при восприятии… … Большая психологическая энциклопедия
Признаки внешности — устойчивые особенности внешности и повеления человека. К ним относятся особенности анатомического строения тела человека (статические признаки), особенности походки, мимики, жестикуляции, голоса и иные особенности поведения человека… … Контрразведывательный словарь
Усы (у человека) — Художник Илья Репин носил казацкие усы Генерал Прендергаст 1886 Сальвадор Дали … Википедия
ВОСПРИЯТИЕ ЧЕЛОВЕКА ЧЕЛОВЕКОМ — – социально психологический процесс построения образа др. человека, разворачивающийся, прежде всего, при непосредственном общении с ним (Бодалев А. А.). В. ч. ч. осуществляется следующим образом. Первоначально при восприятии незнакомого человека… … Энциклопедический словарь по психологии и педагогике
Раса (у человека) — Раса система человеческих популяций, характеризующихся сходством по комплексу определённых наследственных биологических признаков. Черты, характеризующие разные расы, зачастую появляются как результат адаптации к различным условиям среды,… … Википедия
Изображение человека объективное — изображение лица, фигуры человека в объективных портретах (фотопортрет, кино и видеокадр, рентгенограмма, голограмма), слепках, масках и т. п. И.ч. субъективное, изображение лица, фигуры человека, изготовленное на основе и всоответствии с… … Криминалистическая энциклопедия
Черты внешности — воспринимаемые зрительно характеристики внешнего облика в целом или отдельных его элементов, с помощью которых можно отличить (узнать) человека или отнести его к определенной группе людей. Как правило, это обособленные анатомические органы и… … Криминалистическая энциклопедия
Элемент внешности — любая выделенная в процессе наблюдения, изучения часть облика человека. Выделяют Э.в. анатомические и функциональные, постоянные и временные, искусственные и естественные, необходимые и случайные, общие и частные, собственные и сопутствующие.… … Криминалистическая энциклопедия
Портрет — в литературе одно из средств художественной характеристики, состоящее в том, что писатель раскрывает типический характер своих героев и выражает свое идейное отношение к ним через изображение внешности героев: их фигуры, лица, одежды, движений,… … Литературная энциклопедия
словесный портрет — в криминалистике система описания внешности человека в целях его идентификации. * * * (англ. verbal portrait) в криминалистике описание по определенным правилам наиболее устойчивых признаков внешности человека с использованием установленных… … Большой юридический словарь
